Павло Тичина «Не бував ти у наших краях!»

Павло Тичина. 

     «Не бував ти у наших краях!». Майстерне відтворення краси природи, яка надихає ліричного героя й зміцнює його патріотичні почуття.

Вивчіть напам’ять 1 вірш Павла Тичини (на вибір)

«Не бував ти у наших краях!»

Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори...
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях...
Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —
Єсть там люди — й зросли у степах,
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —
Не бував ти у наших краях.   

Вірш побудований у формі незримого діалогу, суперечки, протиставлення. Поет захоплюється красою свого краю, його мужніми, працьовитими, співучими людьми, які „не люблять, не вміють ридати“, „не можуть без пісні і нивки зорати“ і ставить за приклад своєму незримому співрозмовникові, людині-песимісту, якою завжди бачить „в сльозах“.