Тарас Шевченко
«Садок вишневий
коло хати...» – перлина української та світової ліричної поезії.
Важко навіть уявити, що теплий і радісний вірш «Садок вишневий коло хати» Т.Г.Шевченко створював у в’язниці – у холодному підземеллі Петропавлівської фортеці в Петербурзі. Кати поета, мабуть, луснули б від злості, коли б довідалися, що їхній арештант і тут, у
в’язниці, пише поезії. Цей цикл віршів Т. Шевченко назвав „У казематі”. І серед них – „Садок вишневий коло хати”.
Можна уявити, як поет з нестерпним сумом згадував рідну Україну, ті хвилини особливого сімейного щастя, які переживала вся родина, збираючись весняними і літніми тихими вечорами в садку за вечерею.
Прослухайте, будь ласка, декламацію поезії в сучасній обробці
Нібито все у цьому творі просто і ясно. Проте відчувається і щось потаємне, нерозгадане. У кожному слові - душевне родинне тепло. На українську родину поет дивиться добротворними батьківськими очима.
Динамічна зміна картин (садок, вечеря в садку коло хати, сон) споріднює цю геніально просту поезію з майже кінематографічним відтворенням типової картини життя української селянської родини.
Вивчити поезію напам’ять
в’язниці, пише поезії. Цей цикл віршів Т. Шевченко назвав „У казематі”. І серед них – „Садок вишневий коло хати”.
Можна уявити, як поет з нестерпним сумом згадував рідну Україну, ті хвилини особливого сімейного щастя, які переживала вся родина, збираючись весняними і літніми тихими вечорами в садку за вечерею.
Прослухайте, будь ласка, декламацію поезії в сучасній обробці
Динамічна зміна картин (садок, вечеря в садку коло хати, сон) споріднює цю геніально просту поезію з майже кінематографічним відтворенням типової картини життя української селянської родини.
Вивчити поезію напам’ять
«Садок вишневий коло хати...»
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
[Між 19 і 30 травня 1847,
С.-Петербург]
Немає коментарів:
Дописати коментар