Павло Тичина. «Блакить мою душу обвіяла…»

Павло Тичина. 

Мелодійність вірша П. Тичини «Блакить мою душу обвіяла…».

Ліричний герой поезії говорить небу „Добридень“! Далі його погляд опускається на землю: він милується струмком серед гаю, схожим на стрічечку, метеликом на квітці, полями, на яких хвилюється від вітру збіжжя, і розуміє, що тут його земля, його рідний край, що любов до світу починається з любові до краю, де він народився. Ось чому він
говорить: „Добридень тобі, Україно моя!“.

Аналіз поезії

Тема твору: зображення шанобливого ставлення до України. 
Ідея твору: уславлення любові до Батьківщини.
Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш
Тематика: патріотична лірика.
Художні засоби:
Метафори:  гаї шумлять, дзвін гуде, горить-тремтить ріка.
Персоніфікація: хмарки біжать, думки пряде, мріє гай.

Порівняння: «Струмок серед гаю, як стрічечка», «На квітці метелик, мов свічечка».

Вивчіть напам’ять 1 вірш Павла Тичини (на вибір)

«Блакить мою душу обвіяла…»

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав

Добридень я світу сказав!

Струмком серед гаю як стрічечка.

На квітці метелик мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля

Добридень тобі, Україно моя!