Із лірики європейського бароко

Із лірики європейського бароко.

Джон Донн (1572–1631). 
«Священні сонети» (19-й сонет «Щоб мучить мене…»). Напруга почуттів ліричного героя. Символіка. Поетична мова.

Прочитати статтю за підручником с. 233-235.

Вивчити поезію напам’ять: Джон Донн «Щоб мучить мене…»

Ознайомитися з матеріалом, зробити стислий конспект виділеного тексту.

Однією з вершин творчості Джона Донна вважають цикл сонетів La Corona (біля 1607 – 1609 р.) і «Священні сонети». «Священні сонети» або «Доброчесні сонети» – це  19 сонетів, 16 з яких написані в 1609 – 1611 рр., останні 3 – після 1617 р.

Тема цього циклу – усвідомлення людиною невідворотності смерті, подолання страху смерті і набуття нею безсмертя.

Сонет (італ.sonetto, від лат.sonus: звук) – ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів із перехресним римуванням і двох траверсів (терцетів) тернарного римування з основною схемою abab abab ccd eed, хоча можливі й інші варіанти: abab abab cde cde тощо. Французька форма сонета відрізняється від італійської тим, що в катренах кільцеве римування, а в терцетах три рими: абба абба ссд еед. Найбільшого поширення набула англійська форма сонета через спрощену схему, пов’язану зі збільшенням числа рим: абаб сдсд efef qq. За змістом сонет передбачав певний послідовний розвиток думки: теза – антитеза – синтез – розв’язка.

Природа сонета має унікальні особливості: цей жанр налічує значну кількість типологічних різновидів: класичний, вільний, неправильний, хвостатий, безголовий, напів сонети, перевернутий, кульгавий, рамковий, кострубатий, сонет з кодою, сонет з одним катреном, сонет-акровірш, сонет-байка, сонет-діалог тощо. Його експресивна структура здатна утворювати інші модифікації: «сонети-романи», повісті, драми, вінки сонетів.

Віршовані твори створені в новаторській для поезії того часу формі драматичного монологу.

Внутрішній розлад героя – головний мотив творів Донна. Поета приваблюють складні почуття протиріч, боротьба емоцій, напруженість, а тому антитеза – головний композиційний прийом. Характерною для поезії Донна є музичність, скритість метафор і порівнянь – все це нагадує манеру багатьох поетів Італії та Іспанії.

Дж. Донн як поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамки готових визначень і немов навмисне дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думок, поєднанням тверезо-аналітичних ідей із сплесками пристрастей, постійними пошуками і постійною незадоволеністю. Це поет, який поєднував у своїх віршах не поєднане, наприклад, техніку, математику, астрономію із духовним. Це поет-урбаніст, який у своїх віршах використовував повсякденну лексику, писав про життя людей у містах. В поезії він передає складний внутрішній світ людини ( у цьому схожість його із Шекспіром). Визначним його надбанням є використання парадоксального у своїх віршах, саме тому його відносять до поетів-метафізиків.

В архіві Джона Донна збереглася велика кількість рукописів. В основному це проза – трактати, есе, проповіді, хоча в історію англійської культури він увійшов як основоположник філософської любовної лірики.

Донн – це бароковий поет, у його поезії поєднано містику і сакральне, він звертався до янголів, Бога, Богоматері, оскільки світ доби Донна – це  світ, у якому сакральне і містичне поєднання в один ланцюг.